Звернення до відвідувачів сайту

З повагою директор науково-дослідницького центру «Слов’янський світ»  Доктор історичних наук, професор Журба Михайло Анатолійович

Шановні співвітчизники та однодумці!
 
Шановні співвітчизники та однодумці! Просимо вибачення за незручності у роботі сайту http://www.slavicworld.com.ua/uk, оскільки були здійснені та зафіксовані спроби злочинних дій російських спецслужб: в полях таблиць бази даних сайту виявлені електронні адреси доменної зони .ru і було розміщено шкідливе програмне забезпечення та здійснений злам окремих його сторінок (зламана сторінка ”історичні конфронтації”) з метою знищення матеріалів, які викривають методи інформаційної гібрідної війни у площині кіберпростору. Також слід зазначити, що ворожі спецслужби і надалі намагаються отримати доступ до вмісту сторінок сайту шляхом підбору паролів.
 
Усіх, хто цікавиться історією, кому не байдужа доля України та європейської цивілізації запрошуємо до співпраці. Усі ми стоїмо на берегах річки історії і вдивляючись у її води, намагаємося збагнути сенс минулого. За сучасних драматичних обставин розбудови незалежної, демократичної держави України, її національно-духовного відродження посилюється потреба у відтворенні неупередженої історії слов’янських народів до сім’ї яких належать українці. Науково-дослідницький центр «Слов’янський світ», який у своєму складі містить лабораторію історичної біографістики було створено у 2010 році. Предметом його діяльності стало дослідження проблем історії та культури слов’янських народів. Центр має на меті популяризацію здобутків світової славістики, проведення методологічних, історіографічних студій, демонстрацію модерних дослідницьких практик у контексті цивілізаційної компаративістики, повернення із небуття видатних постатей слов’янської культури. Робота центру зорієнтована на налагодження співробітництва із вітчизняними та зарубіжними науковими установами, організацію спільних наукових проектів, проведення конференцій, семінарів. На сайті передбачається розміщення профільної довідкової інформації та бібліографії.
 
Сьогодні слов’яни – найчисельніший сегмент індоєвропейської спільноти, що проживає на території Європейського континенту. Із 740 млн. мешканців Євросоюзу – 300 млн. рахуються представниками слов’янського етносу. Пошук оптимальних умов взаємин слов’янських народів та їх сусідів вимагає обміну інформацією про їх минуле. Ключове місце у цьому процесі належить історичній науці – реконструктору і транслятору динаміки розвитку слов’янської цивілізації. Адже за висловом Дж. Оруелла: «Хто керує минулим, той керує майбутнім.
 
Історія слов’янських народів з 1991 року викладається на історичному факультеті Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова у складі кафедри історії та археології слов’ян якого функціонує науково-дослідницький центр «Слов’янський світ». Відкрита навчальна спеціалізація – слов’янознавство, спрямована на поглиблене оволодіння історією, лінгвістикою, етнографією, мистецтвознавством, що досліджують суспільне життя слов’ян, їх ментальність, пам’ятки їх матеріальної та духовної культури. На базі дослідницького центру «Слов’янський світ» функціонує студентське наукове товариство «Славістичні студії». Сподіваємося, що наша спільна праця сприятиме подоланню спрощеного, примітивного уявлення про ремесло історика та характер історичної інформації кваліфікованої на рівні міфологічного наративу і отриманого шляхом полегшених дослідницьких процедур на засадах вульгарного позитивізму. Це у свою чергу приведе до викорінення історіографічних стереотипів які вкарбувалися у масову свідомість. Слов’янський світ ототожнюється із населенням Російської Федерації, яке згідно останнього офіційного перепису на 82% є російським, або слов’янським. Водночас, елементарні знання географії та етнології переконують, що зовсім не слов’яни були автохтонним населенням Ямало-Ненецького національного округу, Кабардино-Балкарії, Якутії (Республіки Саха). Та і сучасне Підмосков’я в часи існування Давньоруської держави було місцем проживання угро-фінських племен.
 
Традиційно за радянських часів термін слов’яни асоціювався із так званими східними слов’янами. З цим пов’язані перманентні заклики на просторах СНД відновити слов’янську єдність. При цьому мова йде лише про слов’ян Радянського Союзу, а на чехів, словаків, поляків, мешканців Балканського півострова ця єдність не поширюється. Саме експлуатація зазначеного міфу є ідейним підґрунтям горезвісного «Русского мира» з його крутійськими «духовними скрепами», що є антиподом гуманістичних засад православ’я і демонструє імперську агресивність та подвійні стандарти. Міфи, прив’язані до спотворених подій та вигаданих героїв, видаються за реальне минуле з метою підмінити історію низькопробним сурогатом, спроектувавши його на сучасне життя. На боротьбу із цим інформаційним спецназом спрямований указ Президента України Петра Порошенка від 23 червня 2015 р. «Про центр дослідження проблем Російської Федерації» для «системного аналізу проблемних питань у відносинах із Російською Федерацією, вироблення пропозицій щодо забезпечення національних інтересів України». До того ж історія – це не колекція старожитностей, а насамперед, історична пам'ять. На відміну від природничих наук, заснованих на досвідному знанні і формально протиставлених вірі, історія у своїй місії відновлення істини і справедливості є суспільним покаянням. Адже людське суспільство засноване на моралі, з неї усе починається і нею усе закінчується. «Страшний Бог без моралі», - сказав колись Іммануіл Кант.
 
З повагою директор науково-дослідницького центру «Слов’янський світ» 
Доктор історичних наук, професор Журба Михайло Анатолійович

ПІДНЕСЕНЕ І ЗЕМНЕ. ЕСЕЇ

У людьській істоті небесний творець дивовижним чином поєднав горішне і земне, дух і плоть, як частинки безмежного космосу вічного у просторі і часі. "Найбільше дивують мене дві речі, - сказав колись Іммануїл Кант, - зоряне небо над головою і моральний закон у середині нас".

Універсальні приписи суспільної поведінки складалися у різних народів за різних часів. У тоталітарній монгольській імперіі епічний кодекс "Великої Яси Чингісхана" забороняв "крадіжку, наклепи, брехню, перелюб. Приписувалося любити ближнього як самого себе, не чинити кривди і забувати її назавжди". От тільки покарання за порушення покладалося не на "Велике синє небо", а здійснювалося на землі, прямо в розлогих монгольських степах.

За свідченням східних хронік, створенний у часи Чингісхана спецназ "кешик" мав у своєму господарстві елітних верблюдів із шерсті яких виготовлялося повсть (войлок) для тогочасних "олігархів", які намагалися розжитися за рахунок простих степовиків. Порушника піддавали "почесній страті" (без пролиття крові). Загортали у повсть, ставили на голову і натискали на п‎‎'‎яти...І нема більше рудого татарина ‎"олігарха"‎ Бердибека чи Рашида. І кожен рядовий воїн імперіі Чингісхана знав, що під час військового походу ніхто не захопить його маленький табун і не пережене в "офшори" біля Алтайських гір.

Інший правитель, великий римський імператор і філософ Марк Аврелій покладався на моральні повчання... І залишив після себе спадкоємця, сина Коммода, жахливу потвору. За це після смерті Марка Аврелія його проклинав не лише народ Риму, але і найближча рідня.

Згідно однієї з версій народ Ізраїльський мав 99 приписів повсякденної поведінки. А для політика, державного діяча є усього дві головні заповіді: 
- Не брехати і не забирати торбу у жебрака!. У притилежному випадку наслідки бували катострофічними. Літописи ХVI століття розповідають, що коли у Новгородську землю був призначений намісником князь Шуйський, то після його правління "не стало ні бідних, ні багатих, а залишилися одні жебраки".

Готуються до ефіру програми у контексті проекту «Пишемо історію»

Шановні друзі!  Найближчим часом у контексті проекту «Пишемо історію» готуються до ефіру наступні програми: